Нормування вібрації

Основними нормативними документами, що регламентують рівні вібрації, є ГОСТ 12.1.0.12-90 ССБТ "Вібраційна хвороба. Загальні вимоги" і ДСН 3.3.6-039-99 та ін.

Розрізняють гігієнічне та технічне нормування вібрації. Гігієнічне нормування регламентує санітарні умови праці з метою захисту людини від шкідливої дії вібрації. Технічне нормування має на меті:

·                   знизити рівень шкідливої дії на організм людини;

·                   захистити машини, механізми, обладнання від вібраційного впливу, що може призвести до їх пошкодження.

Санітарними нормами і правилами регламентується граничнодопустима величина вібрації, гранично допустима вага механізмів, гранично допустима сила ручного натискання, а також умови вимірювання нормованих величин.

Як вже завважувалося, кількісні та якісні критерії і показники несприятливого впливу вібрації на людину, диктуються санітарними нормативними документами Міністерства охорони здоров'я. Згідно з ними вводяться наступні критерії оцінки несприятливого впливу вібрації: критерій "безпека", який забезпечує не порушення здоров'я оператора і виключає можливість виникнення травмонебезпечних чи аварійних ситуацій через дію вібрації; критерій "межа зниження продуктивності праці" забезпечує підтримку нормативної продуктивності, яка не знижується через розвиток втоми під впливом вібрації; критерій "комфорт", при якому людина має відчуття комфортності умов праці.

Вага вібруючого обладнання, що утримується руками, має не перевищувати 10 кг, а зусилля натискування 20 кг.

Нормованими величинами вібрації є середньоквадратичні величини коливальної швидкості чи амплітуди зміщення горизонтальної і вертикальної вібрації в октавних смугах частот від 2 до 63 Гц, що спричиняються роботою обладнання й передаються на робочі місця.

СН 245-71 передбачають залежність нормованих величин від тривалості впливу вібрації протягом робочої зміни.

Вимірювання вібрації і співставлення із допустимими величинами діючих нормативних документів проводиться під час державних і заводських випробувань, а також під час контрольних випробувань після капітального ремонту. Після таких випробувань отримані результати заносять у паспорт машини.

Санітарними правилами встановлюються вимоги до мікрокліматичних умов. При роботі в приміщеннях температура повітря має бути не менше 16°С, відносна вологість 40-60 %, швидкість руху повітря не більше 0,3 м/с. Для періодичного обігрівання працівникам мають бути передбачені спеціальні приміщення з температурою повітря 22 °С.

Нині діє біля 40 державних стандартів, що регламентують технічні вимоги до вібраційних машин і обладнання, засобів віброзахисту, методів вимірювання і оцінки параметрів і ін.

НАВЧАЛЬНЕ ВИДАННЯ

В.В. Тарасова

А.С. Малиновський

М.Ф. Рибак

ЕКОЛОГІЧНА СТАНДАРТИЗАЦІЯ І НОРМУВАННЯ АНТРОПОГЕННОГО НАВАНТАЖЕННЯ НА ПРИРОДНЕ СЕРЕДОВИЩЕ